Ректоцеле. Пролапс тазових органів у жінок

Задній вагінальний пролапс – це випинання тканини у піхву. Це відбувається, коли тканина між прямою кишкою та піхвою слабшає або рветься. Це змушує пряму кишку вдавлюватись у стінку піхви. Задній вагінальний пролапс також називається ректоцеле.
 

Ректоцеле не завжди викликає симптоми. Коли це відбувається, вони зазвичай радше неприємні або дискомфортні, ніж болючі. Тим не менш, важливо поговорити з лікарем, якщо ви вважаєте, що у вас може бути ректоцеле.

Симптоми ректоцеле включають:

• м'яке випинання тканини, яке можна промацати на задній стінці піхви і яке може виходити через отвір піхви;
• відчуття, що пряма кишка не повністю випорожнилася після дефекації;
• необхідність натискати пальцями на опуклість у піхву, щоб виштовхнути кал;
• неконтрольоване виділення калу (нетримання калу);
• ослаблення чи втрата тонусу м'язів піхви;
• болісний статевий акт;
• тиск чи відчуття повноти у прямій кишці чи піхву;
• позиви до дефекації кілька разів на день.

Ректоцеле виникає, коли слабшає тазове дно. Цьому можуть сприяти кілька чинників. Найбільш значущі фактори ризику включають:

Повторні вагітності та пологи. Численні вагітності та пологи можуть з часом послабити м'язи тазового дна. Ви особливо схильні до ректоцеле, якщо у вас було п'ять або більше пологів.

Вагінальні пологи. Вагінальні пологи можуть пошкодити або послабити тазове дно. Використання щипців або вакууму під час пологів, розриви та епізіотомія (хірургічне розсічення промежини під час пологів) збільшують ризик. Але навіть якщо у вас були тільки кесареві розтини, у вас все одно може розвинутися цей стан.

Старіння. Ваше тазове дно має тенденцію слабшати з часом. Гормональні зміни в період менопаузи можуть призвести до зниження м'язового тонусу в ділянці таза.

Ожиріння. Надмірна вага може призвести до перенапруження м'язів тазового дна.

Хронічний закреп. Постійне напруження під час дефекації може чинити сильний тиск на м'язи тазового дна.

Генетика. Деякі люди народжуються зі слабкими сполучними тканинами в ділянці таза. Це робить їх більш схильними до розвитку заднього вагінального пролапсу.

До інших факторів ризику належать хронічний кашель або бронхіт, а також часте підняття важких предметів.

Діагноз заднього вагінального пролапсу часто ставиться під час огляду прямої кишки. Лікар розпитає вас про симптоми і про те, як вони впливають на ваше повсякденне життя. У рідкісних випадках може знадобитися візуалізаційний тест:

• МРТ або рентген можуть визначити розмір випинання тканини;
• Дефекографія – це тест, що дає змогу перевірити, наскільки добре спорожняється ваша пряма кишка. Процедура поєднує використання контрастної речовини з візуалізаційним дослідженням, таким як рентген або МРТ.

Існує кілька нехірургічних і хірургічних варіантів лікування. Тяжкість ректоцеле визначає вибір лікування лікарем. Дотримання заходів профілактики допоможе уникнути розвитку та прогресування випадіння задньої стінки піхви.

Щоб запобігти появі, а також як лікування легкого ректоцеле:

• Регулярно виконуйте вправи Кегеля (спеціальні вправи для зміцнення м'язів тазового дна). Це особливо важливо після народження дитини.
• Лікуйте і запобігайте закрепам. Пийте багато рідини та їжте продукти з високим вмістом клітковини – фрукти, овочі, бобові та цільнозернові пластівці.
• Уникайте підняття важких предметів або, якщо потрібно, піднімайте правильно. Наприклад, згинаючи коліна (а не спину), тримаючи вантаж близько до тіла і розподіляючи вагу на обидві руки. Підйом вантажу потрібно виконувати плавними рухами, без різких нахилів і поворотів тулуба.
• Контролюйте кашель. Лікуйтеся від хронічного кашлю або бронхіту. Не паліть.
• Уникайте набору ваги. Попросіть свого лікаря допомогти вам визначити оптимальну для вас вагу. Запитайте поради про те, як схуднути, якщо це необхідно.

Хірургічне втручання може знадобитися, якщо ректоцеле не піддається іншим методам лікування і викликає симптоми. Залежно від індивідуальних чинників, операція може бути виконана різними способами: через піхву, анус, промежину або через черевну порожнину. У деяких випадках може знадобитися поєднання хірургічних методів.

Хірургія часто включає видалення зайвої, розтягнутої тканини, яка формує вагінальну опуклість. При цьому накладаються шви для підтримки тазових структур.

Ймовірно після операції ви перебуватимете в лікарні від трьох до п'яти днів.

Не дозволяйте цій неприємності забирати ваш спокій. Зверніться за допомогою. Обов’язково проконсультуйтеся з проктологом!